Не покохав би ти мене ніколи,
Якби очей моїх блакитних сум.
Не нагадав про волошки у полі,
Та не приніс давно минулих дум.
.
Тепер вночі тобі зовсім не спиться-
Перед очима той, зозулин гай.
У вербах хата, та стара криниця
Де ти з відра пив воду через край...
І не розлюбиш ти мене ніколи,
Ти навіть в серці сумніву не май.
Бо я прийшла до тебе наче доля.
Що принесла в долонях рідний край...
Не покохав би ти мене нiколи
© Copyright: Лисняк Лидия, 2013
Свидетельство о публикации №113031009963
Свидетельство о публикации №113031009963
Рецензии