Я тебе впізнала відразу,
В глибині медових очей…
Ти закутаний був у пута
Сірих днів і темних ночей…
Ти чекав, що зустрінеш щастя…
Я до тебе крізь морок йшла…
Нас обох колисала казка…
Перед нами стелився Шлях…
Ми пішли навпомацки поруч –
То вперед, то чомусь назад…
Опустивши голови долі,
Ми забули про зорепад…
Ми забули про наші Душі,
Про тепло у наших серцях…
Ми неначе були у русі,
Та застрягли в снах-болотах…
В нас сплелися дурість і глупство…
В нас сплелися сором і сум…
Та просити «Пробач» – не пізно…
І сказати «Люблю» – не глум…
Не знайти нам деінде Раю,
Кожен має знайти в собі
Здатність, Богом одвіку дану, –
Со-Творяти Сади-Світи…
Ми з тобою – дві рівних долі…
Ти – для мене… Для тебе – я…
Довіряймо Життю й Любові…
Не завершена наша Гра…
15.06.2011
Я тебе впiзнала вiдразу
© Copyright: Катерина Жебровська, 2013
Свидетельство о публикации №113031005316
Свидетельство о публикации №113031005316
Рецензии