Заметiль

На початку ранньої весни
Заметіль на серці, заметіль.
І нема моєї тут вини -
Серця жар тамується, чи - біль?

Замело коханої сліди:
Срібні плеса, сріблені мости...
І живу в передчутті біди,
Що згубив, того не віднайти?

Ой, весну примхливою назву -
Заметіль в природі, заметіль...
Вже не тільки в серці - наяву
В'ють сніжинки музику сумну.


Рецензии
Скоро вже травнева заметіль,-
Солов`їний щебіт, шум дубів.
Не лікує серця рани сіль,
Чи такого хто бажав, хотів?

Знов не має спокою від гав,-
Не такі яскраві зірочки...
Я провину у собі шукав.
Смутку вечір... Мерехтять свічки.

І нема на світі тих музик,
Щоб міняли сум ще й на добро,
І від того мали радість, зиск.
Досить суму,- може краще про...

Про любовь, як зацвітуть сади,
І про серця жар,щоб на яву...
Я знайду стежки де ходиш ти.
Відгукнись. Тебе я серцем зву.(експромт)

Людмила Журавская   14.03.2013 23:33     Заявить о нарушении
Дякую, Людмило за цікаво-петичний експромт! Весна повільно, але іде. Мабуть, пора мандрувати весняними стежками, до зустрічі!!! Микола.

Мыкола Ковальчук   14.03.2013 22:33   Заявить о нарушении
З Богом! На все добре!!!!!

Людмила Журавская   14.03.2013 23:31   Заявить о нарушении