Загубилися, не вiдшукаеш...

Загубилися, не відшукаєш,
І ніхто не віда, де вони?
Кличеш, мов на літечко, чекаєш
Ці казкові, дивні сни.

Десь, кудись далеко відлетіли,
Погубились безтурботні дні,
Та й дитинство понесли на крилах,
А залишили печаль мені.

Вже не буде пустощів й усмішки,
Вранці поцілунку на чоло.
І здавався отаким завбільшки,
Світ безмежний, за селом...

А метелик, що на луках пурхав,
Ой, який чарівний, добрий світ!
Наче то було ось тільки вчора,
А минуло вже багато літ.

Все ще буде, все у житті буде,
І жар-птиця зачарує в сні,
Щоб не говорили люди,
Так не буде вже мені...


Рецензии
Незаперечно - чудовий вірш, але, коли б ще всі рядки були написані
п`ятистопним хореєм, він би був абсолютно прекрасним.
Зповагою і розумінням. Ігор.

Игорь Герасименко Кременчугский   15.03.2013 13:10     Заявить о нарушении
Дякую за відгук. З повагою, Наталка.

Наталья Сытник   15.03.2013 17:35   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.