на старiсть

Головне, щоб на старість був той,
хто подасть тобі склянку води або пляшку чогось міцнішого.
Це лише початок, я на старті свого життя.
Відчиняю вікно - там на мене так безнадійно чекає тиша,
Або той, хто вже довго чекає мого вороття.
У голові залишився шепіт твого захриплого голосу.
Де є ти , і чого ти мене не кличеш.
Моє життя стає ще більше подібним до хаосу.
Друге коло, - і це , здалося мені, вже фініш.
Кожну ніч я чую, як недалеко від мене зупиняється потяг,
а, можливо, не він, а серце когось із людей.
*"Fronti nula fides", а ти й надалі говориш про одяг.
Я ж , до речі, ще й досі
мрію зігріти наших з тобою дітей.
Я не бачу ніякого сенсу вірити у краще майбутнє,
Адже час не спливає, він зупинився.
"На мить ? ", - запитаєш.
"На Вічність".
Може все ж таки я колись увімкну телевізор і
покажуть нарешті шось путнє.
І можливо знайду в своїх діях
хоч якусь мінімальну логічність.
Прокидаєшся, наче живеш
і, здається, що нібито дихаєш
захлинаєшся враз від буднів,
від диких слів.
За буденністю не помічаєш,
що знову себе приховуєш,
ти ходяча є ідентичність,
ти - у полоні своїх почуттів.

"Малюку, ввімкни телевізор ще трохи гучніше,
уже зовсім погано чує твоя стара".
Головне, щоб на старість був той,
хто подасть тобі склянку води або пляшку чогось міцнішого.
Вона п"є, з розумінням,
що прожила не дарма.

*"Fronti nula fides" - зовнішність оманлива