Обещание из Алены Гетманец
под звон церковный, в будней монотонность,
где на душе вселенская любовь,
а не влюбленность.
Поверю неделимости троих
(всё лишнее забыто и изъято),
и возлюблю, среди совсем чужих,
тебя, как брата.
За умерших и всё еще живых
замаливая грех у аналоя,
среди сестер безжалостно-святых
найду покой я.
Не вспомню вдруг уже (избави, Бог!)
как уходил ноябрь в зимы студеность,
как долго на огонь глядеть ты мог,
и ту ...влюбленность.
Обіцянка
Позбавлю. Повернусь до молитов,
Під дзвони, до простого існування
Де всеосяйна у душі любов,
А не кохання.
І віритиму в триєднання трьох
(Забути зайве — вирвати, відтяти),
Любитиму між інших багатьох
Й тебе, як брата.
За ще живих і тих, хто вже помер
Проситиму у Ликів синьооких.
Серед нещадно-праведних сестер
Знайду я спокій.
Не пригадаю (Бог мене боронь),
Як відпалав листопад та зима вся.
Як ти любив дивитись на вогонь.
І як кохався.
© А.Гетманец
Свидетельство о публикации №113030910496