Ми розпочали геноцид ,
Самі вбиваємо народ свій .
Боротись . Вже немає сил.
Війна руйнує увесь глузд мій.
Ми не вбиваємо людей ,
І не руйнуємо домівки .
Лиш забуваємо одне -
Звуки народної сопілки.
Мелодію рідного слова ,
І ритм закоханих сердець.
Наш скарб-це солов'їнна мова,
Яку ми зводим на нівець.
Отямся , український люд,
І глянь , на що перетворився!
Ти замінив мову на бруд ,
І сам у ньому опинився.
Мовний геноцид
© Copyright: Ваня Громяк, 2013
Свидетельство о публикации №113030707570
Свидетельство о публикации №113030707570
Рецензии
