Може, я чогось не розумію,
може, кров холопа у мені,
Та куди подіти ностальгію,
що морочить, навіть уві сні.
Може, треба було не зриватись
та й сидіти вже на однім пні.
У своїй, у глиняній там хаті
доживать останні дні.
Все тут є, і все тут дуже гарне,
мандарини покотом лежать.
Та життя здається, чомусь, марним,
хочеться у відчаї кричать.
Може, я чогось не розумію,
може, кров холопа у мені,
Та куди подіти ностальгію,
що тривожить, навіть, уві сні...
Може я чогось не розумiю...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113030608298
Свидетельство о публикации №113030608298
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
