Хотілось жити, як ніколи не жили.
Хотілось вірити у вільну душу.
З усіх сердець, що в світі вже були
Моє, щоб битись, не казало: «мушу».
Бажанням серце не підкупиш,
У вірі їдла досхочу нема. Й ніде.
Якщо ж ти долю комусь свою вручиш,
То взагалі душа спокою не знайде!
Спотвориш щастя, мить і колір білий.
Все те, що долею дано, зітреш ти нанівець.
Забудеш все, у що раніше вірив, друже милий.
Мужайся. Плач. Це все. Життю твому кінець.
Та що ж робить? Усі поради тут безсилі.
Тобі самому треба з серцем в мирі жить.
Талант людей не в тому, що ті жили.
А в їхній пам’яті, що повертає мить!
Для серця - мить!
© Copyright: Сергей Масечко, 2013
Свидетельство о публикации №113030605877
Свидетельство о публикации №113030605877
Рецензии