Вітер віє з полонини,
Смуток навіває,
Де ти моя дівчино,
Хто тебе кохає?
Хто твої зелені очі
За сонце красне має?
Хто тебе щоночі
До себе пригортає?
Твій голос чарівницею
По степу лунає,
Коли череду додому
Пастух слухняну заганяє.
Ти в моєму житті як зорі,
Далекі та неповторні,
Вдень за сонце сховані,
А вночі зрадливо недосяжні.
Витер вие з полонини
© Copyright: Олег Шостак 2, 2013
Свидетельство о публикации №113030500829
Свидетельство о публикации №113030500829
Рецензии