Пишу, а думка горнеться,
Звиває лаваші...
Лечу в віршах, як горлиця,
До Вашої душі.
Тримаюсь часом осторонь,
А часом зазирну
Через товщини простору
В душевну глибину.
Нектаром слова поюся
В мереживі бажань.
Душевні рани гояться
Від теплих сподівань.
Зачитуюсь шедеврами,
Гортаю сторінки. -
Ой, мліють недаремно же
Від Вас усі жінки!
Бажання пахнуть рутою -
Душевні врожаї. -
Вже часом переплутую,
Де Ваші, де мої...
Творчi залицяння
© Copyright: Ирина Визняк, 2013
Свидетельство о публикации №113030412695
Свидетельство о публикации №113030412695
Рецензии