Ночь перед Великоднем

Ізнову ніч, а в теплій свіжій хаті
Напеченими пахне пиріжками.
Вони такі духмяні і багаті,
Із запахом долонь моєї Мами.

Ось, знову ніч, та все чомусь не спиться
І магія зірок цієї ночі
Ізнов мені привидиться, присниться
Як тільки перший раз закрию очі.

Нехай ще ніч, та Великоднім Духом
Вже сповнене мале тремтяче серце.
Я відчуваю кожен шурхіт слухом,
Адже ось-ось збиратися до церкви.

А далі буде все – ранкові зорі,
І повний місяць, і туман над ставом,
І вогники в пітьмі – хиткі, прозорі…
І все так дивно, весело, цікаво!

А далі – церква з хати і дзвіниця.
І перший дзвін, що знов лелек розбудить,
І над водою місяць білолиций…
Навколо церкви – з кошиками люди.

І мариться, що то Душа Всесвітня
З травою, дзвоном, церквою, свічками…
І згадуються знову серед квітня
Рум’яні пасочки моєї Мами…

Ніхто не зна, що це для серця значить.
Тепер паски купують в магазині…
Але дитинство все мені тлумачить
Про церкви дзвін, про крила журавлині.

Ось, перший задзвенів, ось другий, знову!
І вільний помах крил розрізав тишу.
І полилась душа води і слова.
Великдень! Час додому йти скоріше.

 І крашанки, й цукерки, свята дух!
«Христос воскрес!», - йдуть з кошиками люди.
Я і бабуся з кошиком. Навкруг
Природа, зелень, писанки повсюди…

«Христос воскрес!», - «Воістину воскрес!»
Це привітання так засіло в душу
І так вогнем промчалось від небес,
Що вже його ніколи не порушу.