Там кружляли джмелі у розмаї,
Там півонії білі цвіли.
Я не можу назвать її раєм,
Але з неї ми вийшли, зросли.
Вона знала часи навіть кращі,
Аніж ті, які наші тепер.
І, напевно, для серця найтяжче
Розуміти, що дух її вмер.
Так стояла вона опріч поля
Як світилися дула гармат.
То, напевно, була Божа воля,
Що не збив її жоден снаряд.
І ікона стара коло печі,
І лампадка, що завше пала,
І дзвінке щебетання малечі –
Все було як бабуся жила.
Розваляли бабусину хату…
І блакитні віконця різні,
І приземлена стріха лапата
Більш ніяк не всміхнуться мені.
Пролітають річниці крилаті
Та немає того на землі,
Де дідусь і бабуся у хаті,
Де співають дверцята старі.
Кажуть всі, що на краще те буде,
Та в душі повно смутку й жалю.
Нащо ви убиваєте, люди,
Все, що більше життя я люблю…
Бабусина хата
© Copyright: Диана Майская 2, 2013
Свидетельство о публикации №113030309387
Свидетельство о публикации №113030309387
Рецензии
Эх... Больно читать... Увы, знаю, о чём ты пишешь. Да, хата моих деда и бабушки стоит, но скольких хат уже нет!
Ольга Пламенная 07.05.2013 12:31 • Заявить о нарушении
Ольга Пламенная 07.05.2013 12:31 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.