Кiнець... i початок
Я в розпачі, неначе у безодні...
Душа не може болю пережити,
Не можу більше вірити й любити...
І вороття, здається, вже нема...
Враз голосочок рідний: “Мамо! Ма...!”
Рука дитяча притулилась тихо
І відступає невідступне лихо,
Хоч ще нестерпно боляче і важко
І серце б’ється ніби в клітці пташка
І сльози ще не можу зупинити...
Не хочеться?!
Ні! Я вже хочу жити!
І знову вчитись, вірити й любити,
Прощати й зло добром благословити,
Хоч ще душа в неспокої болить..
Бо так нам Бог велить!
І гріє душу істина оця,
Струмочком в серці оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був початок і жила Надія!
1995р.
Свидетельство о публикации №113030306855
І знову вчитись, вірити й любити,
(Хоч ще душа в неспокої болить..)
Прощати й зло добром благословити,
Бо так нам Бог велить!
Прочитавши, дозволив собі перестанову речень - так навіялося.
Чому? Бо зростає благословіння, - "Прощати й зло добром благословляти", жити в Дусі.
- І гріє душу істина оця,
Струмочком в серці оживає мрія:
Так хочеться, щоб не було кінця,
А був початок і жила Надія!
Дякую Галино, щиро.
Александр Григоренко 3 28.11.2015 20:25 Заявить о нарушении
Щедрих Божих благословінь)
Галина Левицкая 29.11.2015 00:28 Заявить о нарушении