Потреба

Моя вигадлива потребо,
жаданий витвір давніх мрій!
Тріпочеш ти в душі моїй,
як журавель у жмені неба.

Нахромлюєш на вістря стрічі,
журою зрошену, оту
мою отруйну самоту,
закутану у тихий вечір.

Голубиш серце на осонні
п’янкого щастя, і тому
не вірші спалюють пітьму,
а поцілунки безборонні…


Рецензии
Аж дуже гарнюсенько ! З любов'ю - Марго

Молчу…
Печаль упрятана в словах.
Ненастный день –
как предостереженье.
Но память-сполох в обморочных снах
не беспокоит ночь в её теченье.

С утра дождило –
стал свежее свет.
Берёзку-струнку
выбелило нежно.
А Вы прошли околицами лет,
нагую память приласкав небрежно.

Смеясь –
иль вовсе через не хочу, –
судьба тропу торила
между нами…
Пускай всё будет так –
я помолчу,
не сдвину чаши у весов словами… Ось моя подружка Ваш віршик переклала - чи до вподоби?

Маргарита Метелецкая   08.11.2014 17:25     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.