вона виносить мій мозок
кожного разу
двічі за 10 хвилин
(він і потім ще
вибухає
час від часу,
коли вже лишаюсь один).
вона жонглює мовами
(мов дитина кольорами малює батьків),
говорить про авторів,
дуже часто мені невідомих,
з легкою буденністю
розповідає про
Львів.
дивує і каже мені: "ти дивний",
вчить вірити після років зневіри,
серед тисяч знайомих
і
сотень друзів
саме такі і варті довіри.
саме такі руйнують світогляд,
у зміні якого величезна потреба,
вона вірить у Оруелла і у Бога,
я ж не вірю навіть у себе...
КРК
© Copyright: Повзык Рома, 2013
Свидетельство о публикации №113030204946
Свидетельство о публикации №113030204946
Рецензии
