Неначе мури - тріск і стогін,
Де слово пророче як крик,
Нам пишуть вогнем перестороги,
Випалюють правду навік.
І сон, і мара в однім полі,
Де люд розриває ярмо,
Чи сам ти впадеш у недолі,
Чи з гуртом понесеш тавро?
Несвідомість - темна корона,
Що тишу кує в забуття,
І гра із вогнем, як ікона,
Освячує гріх - каяття.
Під брамою кованої долі
Проростає насіння - вина;
Хто сіяв у чорному полі
Того і пожне глибина.
Бо сила в руках у безумних
Стає беззаконня - війна;
А розум у звивинах тлумних
Карає народ судина.
Хотілось би йти без огляду,
Не знати ні страху, ні втрат,
Та край обірветься і спогаду
Заплаче останній брат.
2.3.2013
Эпитафия
© Copyright: Серж Блэйк, 2013
Свидетельство о публикации №113030201647
Свидетельство о публикации №113030201647
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.