Розбити б вікно з бескінечності хтивих надій,
Взлетіти б у небо із моря печалі п'янкої,
Полинути б птахом на крилах докучливих мрій,
Туди!Ген далеко,де гамірні щастя прибої.
Тримати в руках краплі солі морської блакиті,
Милувати світанками міцно заплющені очі,
Там знайти незабутні мною забуті вже миті,
І з ними ділити мої самотні всі ночі.
Заспокоїти бурю нестерпних холодних вітрів,
І під місяцем світла прожите на пляжі розкласти,
Зруйнувати в'язницю сірих незайманих днів,
І мов крапля до моря в обійми солодкі упасти...
Мара...
© Copyright: Константин Бобров, 2013
Свидетельство о публикации №113030106314
Свидетельство о публикации №113030106314
Рецензии