> з Георга Тракля <
Метушаться між чорних закутків
Опівдні із криком сталевим ворони.
Їхні тіні розлітаються в сторони,
А часом завмирають, як статуї.
О, як вони цю тишу руйнують,
В якій захоплено мріє поле,
Ніби у передчутті небо молить.
Тут чути їхні крики похмурі
Навколо падалі, знавіснілі, голодні.
Раптом вертають на північ ворони,
Зло й повільно, ніби на похорон,
У небо, що тремтить з насолоди.
Ворони
© Copyright: Кейт Кролевська, 2013
Свидетельство о публикации №113022808984
Свидетельство о публикации №113022808984
Рецензии
