Скажіть мені, що я іще жива.
Скажіть, що дишу, бо собі не вірю.
Я вчилася ховатись за слова,
Тепер під їхньою вагою тлію.
Які тяжкі нескоєні гріхи!
Їх не зрівняти з жодним беззаконням!
Вчепились в горло обручем тугим,
І не спокутувати їх ніколи.
Та я рабою зроду не була
І долю ще дитям собі молила.
Я в пазусі ховаю дух тепла
І запасні, про всяк випадок, крила.
І ось тепер, коли лише ім'я
В розпуці змушує на стіни дертись,
Я все ще хочу в небі журавля
І аж ніяк не прагну собі смерті.
Скажiть менi, що я iще жива...
© Copyright: Натта Ли, 2013
Свидетельство о публикации №113022701362
Свидетельство о публикации №113022701362
Рецензии
