Зима завзято ролю свою грає.
Усе заснуло в білій пелені,
Німує у морозній тишині,
Аж туга тріпотить і серце крає.
Та в глибині душі вогонь палає
Отої мрії, наяву і в сні,
Що скоро оживе все навесні,
І дух життєвий стужу подолає.
Не буде тут ніяких перепон,
Бо струни перемін вібрують рвійно,
І це не примха долі, а закон:
Все від землі, до неба, до зірок
Існує в Божій милості постійно, -
Це вічності усталений Урок!
***
© Copyright: Мыкола Ковальчук, 2013
Свидетельство о публикации №113022710284
Свидетельство о публикации №113022710284
Рецензии