Життя таке, що не розібрати
Куди іти, до якої мети?
Як складно буває сказати,
Що ти – це зовсім не ти.
І наповнять долю лиш тим,
Чим душа ваша мліє тайно,
Тим, що вважає святим,
Що на поміч прийде негайно.
Чи не замислювались раптом,
Який вам шлях обрать,
Чи іти за легким ароматом,
Чи вниз з обриву стрибать.
В надії, що крила спасуть,
Абож мітла вам у поміч.
Нехай потім нас віднесуть
Омріяні сни до казок наніч.
не роз1брати
© Copyright: Анна Петроченко, 2013
Свидетельство о публикации №113022600081
Свидетельство о публикации №113022600081
Рецензии