Знову на островi самотностi я,
знову сам собi король,
у виставi твого життя,
я зiграв вже свою роль.
Я зiграв i зiйшов з сцени,
що далi буде я не знав,
I кров гаряча рвала вени,
а я мовчав... Я лиш мовчав.
Тепер самотнiй, цим горджуся,
та серце знов до тебе рветься,
i через це на себе злюся,
коли ж усе це схаменеться.
Бо ми втомилися з тобою,
i загубили грань оту,
що мiж життям була, i грою,
й подарувала самоту.
А може ти вже все забула,
й почала з чистого листа,
i з iншим щастя повернула,
i зараз мучусь тiльки я.
Та найкращий подарунок,
це посмiшка твоя чудова,
нехай i викликана iншим,
нехай дарована чужому...
© Назар Гарматник
Знову на островi самотностi...
© Copyright: Гарматник Назар, 2013
Свидетельство о публикации №113022601604
Свидетельство о публикации №113022601604
Рецензии