Победа

По мотивам лирики Леси Украинки:

Долго я не могла покориться весне,
Я прислушаться к ней не хотела.
Я те речи волшебные, милые мне,
Принимать близко к сердцу не смела.

"Нет, не надо, весна, не зови ты меня,
Не пленяй, не мани понапрасну.
Если в сердце печаль и не видно огня,
До красот ли весёлых и ясных?"

А весна гомонила: "Доверься ты мне!
Всё моей покоряется силе:
Тёмной роще грустить не приходится, нет,-
Веселее в наряде красивом."

Туча громом весне отозвалась вдали,
Осветилася молнии бликом;
Зелень свежая скрыла все пятна земли;
Всё подвластно царице великой.

"Пусть и тёмное сердце твоё оживёт
И на песни мои отзовётся,
Всё живое со мной эти песни поёт,
Пусть сильнее сердечко забьётся!"

Мысль тихонечко  шепчет:"Не верь той весне!"
Но уже полюбилась беседа,
Пробудились мечты и напевы во мне...
О, весна, - за тобою победа!
 
=============================================
Оригінал:

Перемога

 Довго я не хотіла коритись весні,
 Не хотіла її вислухати,
 Тії речі лагідні, знадні, чарівні
 Я боялась до серця приймати.


 «Ні, не клич мене, весно, – казала я їй, –
 Не чаруй і не ваб надаремне.
 Що мені по красі тій веселій, ясній?
 В мене серце і смутне, і темне».


 А весна гомоніла: «Послухай мене!
 Все кориться міцній моїй владі:
 Темний гай вже забув зимування сумне
 І красує в зеленім наряді;


 Темна хмара озвалася громом гучним,
 Освітилась огнем блискавиці;
 Вкрилась темна земля зіллям-рястом дрібним;
 Все кориться мені, мов цариці;


 Хай же й темнеє серце твоє оживе
 І на спів мій веселий озветься,
 Бо на нього озвалося все, що живе,
 В тебе ж серце живе, бо ще б’ється!»


 Тихо думка шепоче: «Не вір тій весні!»
 Та даремна вже та осторога, –
 Вже прокинулись мрії і співи в мені…
 Весно, весно, – твоя перемога!

 Леся Українка