Пройшли роки...про що вже говорити?
Сивіють скроні, а в очах туман.
А в спогадах барвінка квіти,
Колись дівочий обіймали стан.
Тепер думки летять, неначе птахи в небо
За ними серце рветься в далечінь.
А я прохаю - не лети, не треба
Останній промінь сонця на плечі.
Поки за обрій сонечко не сіло,
Поки той промінь ще в очах горить
Ти усміхнись щоб серце не боліло,
І все що воно просить-говори...
Нехай кохання перше пригадае,
Оті веселі молоді літа.
Нехай воно як радість обіймае,
Як та молитва для душі св’ята.
Пройшли роки
© Copyright: Лисняк Лидия, 2013
Свидетельство о публикации №113022505031
Свидетельство о публикации №113022505031
Рецензии
