Неначе в серці той смичок,
невпинно в хвилині іскри потопа,
а ти продовжуєш ще жалісніше,
так ніби в серці тріснула струна
Ти невгамовний вітер передати зміг,
Ти віриш?
Без слів ти долю передав йому,
та в серце ту мелодію задіту,
ти беззупинно поклада у тьму
Струна дзвенить леліє душу
просторову ту,
та музика іграти буде ця невпинно,
бо ти поставив це як за мету
Не варто цю мелодію губити
в порив років туманних,
хіба як спогад буде це
у твоїх дум обманних
Скресали музики мені ту долю,
твій відпуск від душі,
та самобутність,щастя й волю,
і ранок у пітьмі.
смичок
© Copyright: Юля Ковба, 2013
Свидетельство о публикации №113022511480
Свидетельство о публикации №113022511480
Рецензии
