Мiй соловейко

> з Рози Ауслендер <

Моя мати колись була косулею
Золотаві очі
грація
з тих часів їй залишилися

Потім вона була
напівангелом-напівлюдиною
мати була золотою серединою
Коли я її спитала, ким би вона захотіла бути
вона сказала: соловейком

Тепер вона соловейко
З ночі в ніч я її чую
у саду мого безсонного марення
Вона оспівує сонми предків
вона оспівує стару добру Австрію
вона оспівує гори і зеленаві ліси
Буковини
Колискові
співає мені з ночі в ніч
мій соловейко
у саду мого безсонного марення


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →