знебарвлені очі встромили у стіну свій погляд,
завмерши читали у тінях чужі заповіти.
і мріяли вгору. і мріяли вище.
дурним буревієм незграбно злетіти.
та сонце сідало, ховало всі тіні в скарбниці.
на стіни хтось вилив щось чорне й важке.
очі самі, від болю тогО затулились,
на ноги упало щось тепле, вологе й м"яке.
і це була ніч, розвіялись промені дня,
забулись усі гастрономні інтрижки.
забулось усе, що згадається знову. зрання.
від запаху кави до чиєїсь тупенької книжки.
забурмочуть дерева до голих сусідів-кущів,
нагинатиме вітер гілки аж до самого долу.
ну, а нас нагинатиме завтра буденне життя.
все як завжди,давай рок"н"роллу.
По Куртов1
© Copyright: Валерия Сердюк, 2013
Свидетельство о публикации №113022408494
Свидетельство о публикации №113022408494
Рецензии