* * *
В. Романовському
Усе минеться, Славо, все минеться,
залишившись луною у тобі.
Можливо, щось у серці відгукнеться,
та мудрий час і цей вгамує біль.
Хіба нас, друже, скривджено уперше?..
Усе минеться, Славо, все мине...
І ти, рукою голову підперши,
напевне, пригадаєш і мене.
Усе буває, Славо, все буває...
Коли б нам у майбутнє зазирнуть?..
Та пам’ять негаразди забуває,
збираючись у необачну путь.
Не озирайся! Все минеться, Славо,
ми віддані вікам, а не жінкам,
бо вже стоїть за нами в черзі слава,
тримаючи тернового вінка.
Усе минеться, Славо...
© Copyright: Алексей Бинкевич, 2013
Свидетельство о публикации №113022200846
Свидетельство о публикации №113022200846
Рецензии