Як серця спомін золотий
Минуть роки, важки та повні
Свій шлях, доволі непростий
Людина бачить тільки зовні
А у середені - пустеля
Не має сенсу у словах
І гомін від важкого хмелю
Навік залишився в дивах
Яких не має у житті
Яки на справді не існують
Лише доріжки непрості
І люди сами їх будують
Будують все, але без віри
У те, що так повинно бути
Ось так, на спільному подвір`і
Існують разом різні люди
І не долають те, що треба
Лише обходять те, що важко
Живуть під сонцем, серед неба
І жити їм не буде тяжко
Зимовий промінь золотий
Як погляд їх – пустий, не повний
Свій шлях, доволі непростий
Людина бачить тільки зовні
02.2002
Т льки зовн
© Copyright: Галина Сандалович, 2013
Свидетельство о публикации №113022109087
Свидетельство о публикации №113022109087
Рецензии