Чорнi очi

> з Марселя Байера <

У певні години стають мої очі чорними,
тоді я вриваюся у свою темряву,
поки не зазвучать перші слова:
за обіднім столом о третій ночі,
тоді щось іще хрипить у горлі,
потім лягаємо порізну в ліжка,
і своїми очима чорними
я у стелю впираюсь, далеко назад.
Навіть далі, близько о пів на четверту,
очі перечорнілі: зерна гірчиці, очі-решітки,
родом із Відню, задушливі, надземні.
У певні години, глянь-но, минає:
впираю погляд у телефон, вночі у кріслі
під ковдрою, на вставлений кабель
дивлюсь; чекаю ослабло, допоки
перші слова зазвучать, там,
далеко позаду, з очима чорними.


Рецензии