Коли прийду до маминої хати,
Зустріне вишня квітом весняним.
Голублячись до хвіртки, милі маки
Цвітуть, неначе полум'я, в мені.
Ось тут моє все рідне, українське,
Де юність промайнула вдалечінь.
Чому ж мені так сумно і так слізно,
Що розпрощатись з цим немає сил?
Розради все шукала свому серцю,
Горнулась я до маминих долонь.
Тепер лиш тихий сад про щось там шепче
Й схилилася калина під вікном.
Матусю мила, рідна моя ненько,
Прости мені за клопіт і за гріх.
Сьогодні я, як ти, встаю раненько
І бруд весь вимітаю за поріг.
Весна прийшла і виноградні лози,
Що син мій посадив в твоїм саду,
Відшепотять в травневім передгроззі
І я за ними в вічність перейду.
Ностальгiя
© Copyright: Вера Яковлева 5, 2013
Свидетельство о публикации №113022005741
Свидетельство о публикации №113022005741
Рецензии
