За видноколом, за небокраєм
Є невiдомi чудовi свiти.
Хлопчик маленький з маленьким дiвчатком
В подорож дальню рiшили пiти.
З хлопчиком вiрне iде ведмежатко,
Лялька старенька з дiвчатком iде.
Сад вмить став лiсом, а кiт - страшним велетнем,
Велетень в лiсi дiтей не знайде.
Яблуня стара - це вже - чарiвниця,
Що дивнi яблука береже.
Пiвень сусiдський - казкова Жар - птиця.
А сiрий вовк їх усiх стереже.
Лагiдно дивиться вовк - старий Тобiк, -
Дiтки шматочок смачненький дали.
- Ой, ми вже рокiв тут двiстi блукаємо,
Вечiр настав, ми додому прийшли.
Вдома чекає на дiток вечеря,
Казку бабуня розкаже нову.
Братик шепоче на вухо сестричцi:
"Завтра в лiс пiдемо?" - й чує: "Угу!"
За видноколом
© Copyright: Екатерина Неудахина, 2013
Свидетельство о публикации №113021808967
Свидетельство о публикации №113021808967
Рецензии