Колись увірветься терпець –
Ти виринаєш знову й знову
В шпаринах потаємних сховок,
Яких не знаю… Ти взірець
Того, що хочу так забути,
Закреслити і повернути
В те майбуття,
що під питанням,
В далеке зоряне вигнання,
Де розчиняється душа…
Чого ти хочеш? Я – не та,
І тою, що ти знав, – не буду,
О, наші перлові свята! –
Ніколи ви не знали бруду,
І піни звичного життя…
Моя любов – то чорна праця,
І кожний вечір божий дячу
За кожну мить, за кожну днину –
Творити радість безупинну…
Вертайся, я – чужа, чужа, –
Хай буде прірвою межа…
Я чужа, чужа...
© Copyright: Виктория Тимашова, 2013
Свидетельство о публикации №113021807134
Свидетельство о публикации №113021807134
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.