Маленька потвора

Маленька потвора в душі кожного з нас:
Він принц, він герой, він актор.
Глядачей цих, серця позбирав він за раз.
Лицемірства касету в повтор.
Маленька потворо, навіщо ж ти так?
Брудниш чужі душі моїми руками..
Не хотів чути сльози чужі я на смак,
В твоїх зубах всі здались мундштуками.
Потвора не знає: зараз дощ, може сніг?
Вона в, спицями робленім, светрі
На грудях оберіг, в руках багряний батіг,
На нім стогін тих, хто є в твоїм театрі.
Ти калічиш свідомість, я калічу кістки:
«Така доля. Пробач.» Ти сказало..
І на віях туманом лягли пелюстки,
А в середині листя опало..


Рецензии