Ось наш Дніпро , і сиві верби ,
Стоять тополі , як стіна .
Сліди кохання тут не стерти,
Бо навкруги живе весна.
Усе цвіте тим пишним цвітом,
Романтикою пахне скрізь,
Тут , наодинці з усім світом-
Забудеш , як ти жив колись.
Нове життя , нові надїї ,
І сподівання теж нові ,
Збудуєш навіть нові мрії ,
Знайдеш свій вогник у пітьмі.
Шануй той край,де народився,
Де ти навчився говорить,
Той край,де перший раз молився,
Пізнав блаженну першу мить.
Мелодii рiдного краю
© Copyright: Ваня Громяк, 2013
Свидетельство о публикации №113021508067
Свидетельство о публикации №113021508067
Рецензии
