Голосно кричить душа,
А навколо лише тиша.
За обрій думка поспіша,
Іди, а мене тут облиш!
На край безодні опущу
Стомлено свої руки.
Літак паперовий відпущу,
Дивлячись на його рухи.
Може ще замало часу
Сплинуло відколи я
Закрила двері в своє серце
І нема вже вороття.
Бо ламає ребра біллю,
Що вже давно живе в мені.
Зупинись, гидке свавілля!
Подаруй хоч вихідні...
А взагалі, іди назавжди!
Нащо тобі моє життя?
І так страждань не відвернути,
Назад немає вороття...
Біль з середини ламає,
А літачок все ще летить...
І хто зна, де він сідає
Розсікаючи блакить.
Лiтак
© Copyright: Марина Мандарина, 2013
Свидетельство о публикации №113021400832
Свидетельство о публикации №113021400832
Рецензии