Колискова для мами

Таке буває інколи мені:
прокинуся вночі – не можу спати.
Де ті літа дитячі чарівні,
де ті пісні, яких навчала мати?
Спливає час, мов човен по воді,
якому гордість не дає скоритись.
Літа мої, літа немолоді,
та ще не час жалітись і журитись.

   Стану я на ґанку.
   Ма-мо-о-о!.. Клич – не клич…
   Одцвіте до ранку кручений панич.
   Буду я гукати. Скажеш ти чи ні,
   де тебе чекати, на якій зорі?..

Усе колись минеться, пройде все.
А я ізнов на маминім уроці.
Мене життя, мов човен той, несе,
що поринає у людській толоці.
Не гнівайсь, мамо, я до тебе йду
крізь буревії стомленої тиші,
і знов тебе я бачу, молоду,
і сам стаю молодішим і гарнішим.

   Стану я на ґанку.
   Ма-мо-о-о!.. Клич – не клич…
   Одцвіте до ранку кручений панич.
   Буду я гукати. Скажеш ти чи ні,
   де тебе чекати, на якій зорі?..

З минулого потраплю в майбуття,
де Бог пісні дає у нагороду.
Допоки на землі трива життя,
співатиме душа мого народу.
Що буде з нами у новій добі?
Гойдає срібний місяць ніч бузкову.
дай заспіваю, матінко, тобі,
як ти мені, чарівну колискову.

  Стану я на ґанку...