Я не торкнусь ніжними губами до твоїх,
Ледь втримаю себе у руках своїх,
Лише, так само, тонутиму в очах твоїх,
Бо все, так само, кохатиму їх.
Я не скажу жодного зайвого слова,
Буду сміятись знову і знову,
Довкола будуть снігові простори,
Буде їхати електрон знайомий,
Лише для мене такий знайомий.
Я буду вдячна за зустріч нову.
Ти обіймеш мене і ми все забудем...знову...
Я кохатиму тебе без змін,
Кохатиму до своєго скону.
Я кохатиму наших дітей,
А вони кохатимуть нас...
А наше кохання...вже не буде зимовим...
Koval
© Copyright: Сыпко Алёна, 2013
Свидетельство о публикации №113021100963
Свидетельство о публикации №113021100963
Рецензии