Папороті зілля де шукати,
Чи існує квітка у житті?
Може годі маревом блукати,
Відшмагало ж гілля від душі...
Полотніє врода від безсилля,
Біль сердешний ріже осока..
Марні наші стогони, зусилля,
Ось вуста медові вже ропа!
Доля вже втомилася єднати,
І надії в смуток відійшли.
Будемо до скону ми кохати,
Ну чому ми ДАР, не вберегли?!
Розквітає папороть край поля,
Наша казка вибігла з буття...
І від нас залежить наша ДОЛЯ,
Бо ж КОХАННЯ, КВІТКА ЧАРІВНА!!!
ДОЛЯ
© Copyright: Валенсия-Велиция, 2013
Свидетельство о публикации №113021100484
Свидетельство о публикации №113021100484
Рецензии