Плине час й несе з собою щастя, горе і думки,
Наче листя за водою, пробігають вслід роки.
Пробігають, проминають, не зупиняться й на мить,
Доля моя, чомусь, скраю, як билиночка, стоїть.
- Чому ж ти одна такая, йди всередину, між люд,
Обтріпають, обтесають, вчинять, як захочуть, суд.
Відпаде щось, щось лишиться й будеш ти тут, як усі.
І мені, мО, буде легше йти по білій полосі.
Та не хочеш, комизишся, все блукаєш осторонь,
А мені куди подітись? То у воду - то в вогонь.
Не міняєш свого кредо – все одна, свої думки,
Я з тобою попереду мчуся знов навздоганки...
Плине час...
© Copyright: Наталья Сытник, 2013
Свидетельство о публикации №113021006719
Свидетельство о публикации №113021006719
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
