Викину вашi автографи

Викину ваші автографи,
Сидячи в холі за залою.
Звалися ви досконалою,
Не помилялись фотографи.

Марне жбурляння словечками
Ставить мій розум навколішки.
Ви - захлинались містечками.
Ми - дарували вам посмішку.

Ваші, дедалі помітніші,
Сльози на скронях зурочені,
Але ніяк не оточенням.
Віршами. Так вірогідніше.

Все, що під руку вам трапиться,
Сором мій, дух, мотивацію,
Перетворити в овації..
Квіти цій оповідачці!

Але надвечір знесилена
Знову до пабу повернеться.
Ваші знущання й істерика.
Моє прохання відхилене.

Купа дешевих обіцянок,
Гарне для когось видовище.
Ви не дали навіть прозвища,
Що там казати про прізвище?

Ваша вразливість до публіки
Заполонила думки мої.
Хай, я вас досі підтримую.
У ваші напружені графіки.

Але в житті вашім – мумія,
Авторством вашим намотана,
Більшість ідей ігнорована,
Але в думках вже розклеєні.

Двері зненацька закриються.
Стліє цигарка ментолова.
Не зрозуміли з-пів слова ви,
Все пояснила потилиця.

Навіть зусилля потроєні
Жодну не вернуть ідилію.
Хистом чужої фамілії
Ви відтепер не озброєні.

2013