Ось і зима снує мережку,
А пам'ять крутить заметіль.
Ступили впевнено на стежку,
Години трепетних прозрінь.
Тут ти стояв, я поспішала,
Там я ішла, наздоганяв.
Тебе я радісно стрічала,
Твій погляд пестив, обіймав.
Я ж відчувала, що кохали,
Та сам собі, не вірив ти.
Тому в образі, на поталу,
Кохання ніжне віддали.
Та біль в тобі таврує душу,
Злих ревнощів вже океан...
Ти ж знемагаєш? Знати мушу!
Нехай розвіється туман!
Мушу знати!
© Copyright: Валенсия-Велиция, 2013
Свидетельство о публикации №113021003938
Свидетельство о публикации №113021003938
Рецензии
ВАЛЕНСИЯ. ПРИЯТНО ЧИТАТЬ СТИХ НА РОДНОМ ЯЗЫКЕ.А ЕЩЕ ПРИЯТНЕЕ,ЧТО ТЫ ПИШЕШЬ ПРО КОХАННЯ. ЗНАЧИТ ТЫ ЕЩЕ МОЛОДА ДУШОЙ.СПАСИБО
Альберт Мещан 10.02.2013 21:15 • Заявить о нарушении
Альберт Мещан 10.02.2013 21:15 • Заявить о нарушении
Спасибо! Почему только душой? Я еще и телом молода СЛАВА БОГУ!
Валенсия-Велиция 10.02.2013 23:15 Заявить о нарушении
Валенсия-Велиция 10.02.2013 23:15 Заявить о нарушении