Вище неба

                Дозволь мені знову бути твоїм Небом...


Ти хотів літати вище неба,
До зірок, та заважала мла...
До планети вкрай дістатись треба,
Тої, що коханою була...

В тій любові ти летів до неба,
Та туманним простором ліг час.
Думали, все встигнем, що так треба;
І не знали: він розлучить нас!

Я гадала, що розстатись треба,
Вщент розбивши мрії-кораблі.
Тобі ж Неба іншого не треба –
Холодно спускатись до Землі!

Ти вже не літаєш вище неба.
День за днем, за роком – рік бринить..
Кораблю завжди повітря й простір треба,
А мені – покинуть мрій своїх блакить!

Зіркой з моря замінив ти небо:
Заміняє все морів блакить..
А мені – нічого іншого не треба,
Бо повітря, все ж, нічим не замінить...

Ти хотів літати вище Неба;
Марно сподівався все забуть..
І не знав, що вище неба – Небо!..
Шкода, тільки час не повернуть...

Ти хотів літати вище неба,
До зірок, та заважала мла...
До планети вкрай дістатись треба,
Тої, що коханою була...