Мы как и двадцать лет назад...
Придем весной в зеленый сад,
Чтобы под сенью белых груш,
Ушла печаль из наших душ,
Как будто долгих двадцать лет,
Не изменили чувства цвет.
Потом пойдем в старый отель,
Где в первый раз вкусил постель,
Где вкус любви я осознал,
Под сенью звездных покрывал,
Где тело феи молодой,
Украло из души покой.
Пройдя сквозь череду потерь,
Отыщем в будущее дверь,
Сумеешь стать моей судьбой,
Живя вдали в стране чужой,
И прилитая лишь на день,
Чтоб я не превратился в тень.
Мы как и двадцать лет назад,
Утонем в сумраке лампад,
Глотнем любовного вина,
Друг друга иссушим до дна,
Чтоб чувство радостно росло,
Печалям й горестям назло.
Свидетельство о публикации №113020908268
Олег Омелянчук 09.02.2013 22:05 Заявить о нарушении
цей вірш мав тілько одного адресата. я давно не пишу таким стилем.. він написаний в манері моїх молодих років. так як я пробував писати 20 років назад. по суті гляну зранку, був нелегкий день.. але погоджуюсь що зауваження слушні бо сам це знаю не встиг шліфувати і чесно кажучи після головокруженья вже не було сил на шліфовку.. постараюсь пошліфувати
Федик Юрий Михайлович 10.02.2013 00:19 Заявить о нарушении