Вона не чекає його, сьогодні не прийде додому.
Кого їй чекати, кого? Вона не потрібна нікому.
Вона непотрібна йому. Цілує, цілує ніжно,
А потім додому йде, забувши про її ніжність.
Вона не чекає його, хоч плаче всю ніч до ранку.
Кого їй чекати, кого? Вона всього лиш коханка!
І все віддає, не прохає їй щось на заміну дати.
Коханок вони кохають, та заміж не стануть звати.
З красунею погуляють, розіб’ють серце, як скло.
А потім додому вертають, «з відрядження знов і знов»…
Приходить, цілує, любить, і бреше без перестанку.
Каблучку дешеву купить – вона всього лиш коханка.
І юні жіночі сльози нічого давно не варті.
Він любить її за очі, за тіло до болю гарне,
За те, що вона коханка, та він сьогодні не прийде.
І знову всю ніч до ранку вона буде сльози лити,
Бо знає, що до останку, їй треба із кимсь ділити його..
Вона лиш коханка, сьогодні сльозами вмита.
Коханка
© Copyright: Наталия Зинченко 2, 2013
Свидетельство о публикации №113020800498
Свидетельство о публикации №113020800498
Рецензии