Все знов і знов в ту річку я вступаю.
Не знаю, чи насправді того хочу,
Та знов я у тобі вся потопаю
І віддаюсь тобі я так охоче.
Та й ти незрозуміло зовсім чиниш:
То двері в своє серце відкриваєш,
То знову на замок важкий зачиниш,
Й про мене знов так легко забуваєш.
Чи може то не серце,
А лише хіть людськая?
Та знаю добре твій характер з перцем
І хіть твою я дуже полюбляю.
І розумію кожен раз я краще,
Що інколи мені того бракує,
Як починаєш дихати ти важче
І серце ритм шалений цей рахує..
06. 02. 13
Двiчi в одну рiчку..
© Copyright: Каневская Алена, 2013
Свидетельство о публикации №113020801185
Свидетельство о публикации №113020801185
Рецензии
