1.
ну що
полегшало тобі
тяжіння
земне
до оніміння
дня
і непитоме
наче кров осіння
блакитна кров
на сірих пнях
від велетнів
що колисали вирій
Господню Ласку
берегли
2.
від наготи
до недовіри
мандрує вітер
з голови
на кожне слово
маю міру
на хрест для сонця
корогви
оздоблені життям
сейбічним
і оторочені
вогнем
3.
дрібоче шлях
нагнулась
вічність
при перших
паростках зими
немов до джерела
за січнем
із пекла спеки
манрівник
мене
не проковтне
вона
я кулі сила
випита до дна
я звук
нечистий
в слові
цить
тому
живий ще
і тому
болить
7 Лютого, 2013
Блискавицi серця XVI
© Copyright: Юрий Лазирко, 2013
Свидетельство о публикации №113020708125
Свидетельство о публикации №113020708125
Рецензии
Юрочко, пречудово!!!
Емоційно, як завжди у тебе неймовірні образи!
"нагнулась
вічність
при перших
паростках зими" - дуже сподобалось!
З теплом,
Таня
Татьяна Левицкая 14.02.2013 17:55 • Заявить о нарушении
Емоційно, як завжди у тебе неймовірні образи!
"нагнулась
вічність
при перших
паростках зими" - дуже сподобалось!
З теплом,
Таня
Татьяна Левицкая 14.02.2013 17:55 • Заявить о нарушении