Одному птаху,
Стало нудно в гаю,
І не витримав крилатий-
Полетів до раю.
Туди,де Боженька сидить,
Усіх одразу бачить.
Кого простить,
Кого покарає,
Кого жити залишає.
А птах,
Недочекавшись благ,
Пірнув у воду-
Рибок годувати.
Як для дітей свїх,
хробаків діставати.
Та було там дуже мокро,
Пташка не літала,
Сіла і засумувала.
За небом іскристим,
За повітрям чистим,
За політом вільним.
І не треба їй було,
Ні гарного раю,
ні смачного паю.
А треба до гаю,
До ліса милого,
До гнізда рідного.
Отак от і люди-
Куди б не пішли,
Їм завжди буде
Краще там,де
Минули їх дитячі роки,
Де були їх перші кроки.
Не треба їм Риму,Єгипту,Криму,
Їм треба лише Батьківщину.
Батьк вщина
© Copyright: Егор Мищеряков, 2013
Свидетельство о публикации №113020700410
Свидетельство о публикации №113020700410
Рецензии