Доле моя, доле!
А життя - мов поле,
Неозоре поле,
Де нема межi.
Скiльки вже iду я!
Скiльки ще лишилось?
Де спочити можна?
Поле, розкажи!
Жайвiр в небi в* ється,
Сонечко смiється.
У безкрайнiм полi
Стрiну я зорю.
Свiт такий чудовий!
Вiдчуваю знову
Сил приплив i тихо
Полю говорю:
"Поле, хлiбне поле!
Не змiняю долю
На щаслившу, легшу.
П*ю життя зповна!"
Доле моя, доле.
А життя, як поле.
У безмежнiм полi
Пiсня десь луна.
Доле моя, доле
© Copyright: Екатерина Неудахина, 2013
Свидетельство о публикации №113020700255
Свидетельство о публикации №113020700255
Рецензии